Ваговози

Робота з розведення коней ваговозів в Україні розпочата в 1868 році, коли вони були завезені в Полтавську область із Західно-європейських країн, переважно з Бельгії.

Місцевих кобил, частково поліпшених різними породами, схрещували з гірськими арденами, менше з брабансонами і першеронами. До 1920 року було сформовано кілька породних типів ваговозів і в тому числі більш дрібний, але досить однотииовий - дібрівський арден.

У 1923 році дібрівських ваговозів, а в 1929 - коней ваговозного типу Маріупольської народної ферми управлінські структури передали Новоолександрівському кінному заводу, який, використовуючи кроси вже створених у роботі ліній з одночасним застосуванням інбридингів, сформував більш рухливий і роботоздатний тип ваговозного коня з невеликим ростом, низьким діжкоподібним тулубом, сухими правильно поставленими кінцівками.

Надалі, у результаті чистопородного розведення й інбридингу на порівняно дрібних предків (родоначальників ліній Караула, Ларчика, Поденщика та ін.) до середини 50-х років XX століття в російській ваговозній породі коней сформувався новоолександрівський тип, що повсюдно був визнаний найбільш бажаним для використання в народному господарстві.

У період 1950-1960 років Новоолександрюськии кіний завод продовжував роботу з удосконалення свого типу ваговозів традиційними методами чистопородного розведення. Племінна продукція, одержувана заводом, надходила у виробничий склад заводів України (Новоспасівський, Олицький), а також Росії.

У племінній роботі широко використовували жеребців-плідників відомих ліній, створених ще в Дібрівці — Караула, Ларчика, Поєденщика, (особливо синів (527) Каравая, (530) Каторжника, (2^ Кальяна, (0145) Коварного, (538) Льоха), (З2) та ін.

Трохи пізніше селекція була спрямована на укрупнення коней цього типу, поліпшення екстер’єру і підвищення робочих якостей, а з 1960 року – на створення на основі новоолександрівського типу коней нової породи ваговозів. Цей напрямок племінної роботи заводу (а пізніше інших заводів України) було чітко відбито в перспективних планах роботи на 1960-1985 роки, що розроблені фахівцями заводу.

У цей період широке використання одержали жеребці (1139) Бук 1972 р. н. (935) Кокетливий — (1037) Букашка), (1111) Стиль, 1966 р. н. (0368) Талон — (1659) Совка), (9) Гостінєц 1976 р.н., (1093) Силует — 47 Геральдика), (1390) Тантал 1973 р.н., (1117) і абор — (ОоУб) Трель), (1485) Сокол, 1980 р. н., (2188) Скала), (1226) Логарифм 1978 р.н. (909) Градус — (1980) Луара), а також багато синів цих жеребців.

За останній 20-річний період у кінних заводах України в племінній роботі використовували більше 70 жеребців-плідників, з них кращі належали до ліній:  Кокетливого - 14, Стиля - 15, Тантала - 8, Капітена - 8, Газона - 9, Градуса -7, Поденщика - 5.  Від цих жеребців отримана велика кількість потомства, що склала основне племінне ядро породи.

Проводячи чистопородне розведення, кінзавод систематично практикував інбридинги на видатних представників породи і, частіше, на жеребців (935) Кокетливого, (0145) Коварного, (1390) Тантала, (701)Комплекса, (822) Рисунка, (854) Снегиря, (661) Гемоліза і деяких інших.